Намісництво (Росія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Катерина ІІ, авторка адміністративної реформи.

Намі́сництво (рос. наместничество) — адміністративно-територіальна одиниця в Російській імперії 17761796 роках. Створені за указами імператриці Катерини II. Очолювавлися «государєвими намісниками» (рос. государев наместник) — генерал-губернаторами, що контролювали декілька намісництв одночасно. Господарськими справами намісництв займалися «правителі намістицтва» (рос. правитель наместничества). 1796 року ліквідовані імператором Павлом І, замінені на губернії.

Реформа 1775

[ред. | ред. код]

В ході реформи майже вдвічі збільшено кількість губерній (з 23 за станом на 1775 до 41 у 1780 та 50 до кінця 18 ст.), ліквідовано провінції. При запровадженні нового адміністративного поділу ігнорувалися економічні зв'язки та національні особливості населення тих чи інших місцевостей Російської імперії. Основою нового поділу стала визначена кількість населення (ревізьких душ) для одиниці адміністративно-територіального поділу – 300–400 тис. для губерній та 20–30 тис. для повіту. 2–3 губернії складали намісництво на чолі з намісником, який наділявся надзвичайними повноваженнями та був підзвітний імператриці.

Адміністративно-поліцейські функції в губерніях були покладені на губернаторів, губернське правління та "приказы общественного призрения" (колегіальні органи); фінансово-господарчі – на казенну палату; судові – на палати кримінального й цивільного суду, совісний суд, а також на різні види місцевих станових (див. Стани) судів. Була створена також система прокурорського нагляду.

В Україні адміністративна реформа була проведена після ліквідації 1781 традиційного адміністративного поділу на полки. Вільні козаки були перетворені на державних селян, а представники козацької старшини злилися з російським дворянством.

Намісництва

[ред. | ред. код]

За Катерини ІІ

[ред. | ред. код]
Назва Рік
Архангельське намісництво 1784
Брацлавське намісництво 1793—1796
Виборзьке намісництво 1783—1796
Віленське намісництво 1795—1796
Вознесенське намісництво 1795—1796
Волинське намісництво 1795—1796
Вологодське намісництво 1780—1796
Володимирське намісництво 1778—1796
Воронізьке намісництво 1779—1796
Вятське намісництво 1780—1796
Заславське намісництво 1793—1795
Іркутське намісництво 1783—1796
Кавказьке намісництво 1785—1796
Казанське намісництво 1781—1796
Калузьке намісництво 1776—1796
Катеринославське намісництво 1783—1796
Київське намісництво 1781—1796
Коливанське намісництво 1782—1796
Костромське намісництво 1778—1796
Курляндське намісництво 1795—1796
Курське намісництво 1779—1796
Мінське намісництво 1795—1796
Могильовське намісництво 1777—1796
Нижньогородське намісництво 1779—1796
Новгородське намісництво 1776—1796
Новгород-Сіверське намісництво 1781—1796
Олонецьке намісництво 1784—1796
Орловське намісництво 1778—1796
Пензенське намісництво 1780—1796
Пермське намісництво 1781—1796
Подільське намісництво 1795—1796
Полоцьке намісництво 1777—1796
Ревельське намісництво 1783—1796
Ризьке намісництво 1783—1796
Рязанське намісництво 1778—1796
Саратовське намісництво 1781—1796
Симбірське намісництво, 1780—1796
Слонімське намісництво 1796
Смоленське намісництво 1775—1796
Тамбовське намісництво 1779—1796
Тверське намісництво 1775—1796
Тобольське намісництво 1782—1796
Тульське намісництво 1777—1796
Уфімське намісництво 1781—1796
Харківське намісництво 1780—1796
Чернігівське намісництво 1781—1796
Ярославське намісництво 1777—1796

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела та література

[ред. | ред. код]